
Всё началось в один криповый день. Я сидел со своей братвой в нашем залежалом подъезде, куря марихуанку и разбирая порошок. Вдруг к нам подошел один парень с таким убойным видом, что все мы моментально замерли. Он предложил нам метадон, говорил, что это кокаин кокс, только в другом виде. Мы со своими узкими мозгами сразу же решили взять закладки, даже не задумываясь о последствиях.
Я, конечно, не ожидал, что этот метадон может настолько выбить меня из колеи. Колба с лидокоином уже давно стала моим лучшим другом, а теперь мне всё меньше хотелось в нее погружаться. Это было дико странно, особенно для настоящего гопника, которому обычно на всё пофиг.
Когда я почувствовал, что меня тянет к мужчинам, я сначала испугался. Ведь гопота в нашем городе до сих пор считает ЛГБТ людей извращенцами. Но потом я осознал, что нельзя жить по чужим правилам, а нужно жить своей жизнью. Я решил принять себя таким, какой я есть.
Постепенно я начал менять свои интересы. Вместо постоянной борьбы и наркотиков, я стал интересоваться искусством, музыкой и даже модой. Да, да, я теперь следую последним трендам в мужской моде, а не только в уличной культуре! Некоторые из братвы называют меня марсельезом, но я им в ответ машу рукой и смеюсь, ведь мне уже не по пути с этими крысами.
Но моя главная удача была в том, что я встретил свою половинку. Этот парень, спокойный и интеллигентный, показал мне, что любовь может быть не только страсти гопоты, но и нежности, понимания и поддержки. Он сделал мою жизнь ярче и счастливее. Не зря говорят, что настоящая любовь - это что-то выше, чем просто удовлетворение физиологических потребностей.
Сейчас я понимаю, что это было путь самооткрытия. Я нашел себя в новом свете, открыл новые горизонты и научился принимать своего себя таким, какой я есть. И да, я по-прежнему употребляю наркотики, но они перестали контролировать мою жизнь. Теперь я контролирую их.
Вспоминая свой путь, могу сказать одно: главное в жизни - это быть собой. Не важно, какой ты гопник, наркоман или ЛГБТ человек - главное, чтобы ты был счастлив. Ведь жизнь слишком коротка, чтобы прожить ее по чужим правилам. Живи, братан, своей жизнью, и не позволяй никому и ничему тебя контролировать.Так я і вирушила в наш справжній марафон, де кожна мить життя виглядала яскравою і незабутньою. Хаднаш, хаднаш, і я була в зоопарку. Зі сміливістю наркотично поправлених самураїв, я увійшла в вольєр левів. І що ви думаєте? Я зустріла там нашого короля джунглів - справжнього лева. Він дивився на мене сердечними, видурієвими очима.
І тут я зрозуміла, що моя закладка запрацювала на всю котушку. Я почала розмахувати руками як кристал гейзеру, бо чомусь в цей момент мені здавалося, що я можу покорити світ.
Танець перед левом був настільки вразливим, він був як музика, яку чуло тільки двоє - я сама і лев. І наша поєднана харизма створила щось неповторне, намагаючись злитися в єдине ціле. Так, я думала, що ми стали друзями.
Хах, але моя уява наркотичної дійсності розтріскалася, коли лев здер з мене шматок одягу і накинувся на мене. Це було все, на що вистачило мені моєї закладки - на страх перед цим величним мамонтом лісових просторів. Я хотіла зробити щось незвичне, але вийшло все зовсім не так, як я планувала. Я розвернулася та побігла, як нещасний турист, якому платять за рекламу в обіймах льва.Але мені довелося наркотично поправитися, щоб залишитися в живих. І коли я побачила цю сипучу картишку з кристалами - моє серце задрожало від радості. Я мала нову спробу, щоб звільнити себе від цього нелюдського лева. Я підійшла до клітки, витягнула руку та гаманця, а моя рука тремтіла, немов листок на вітрі.
Але тут я почула голос того, хто знає все про кристали і наркотичну залежність. "Стоп, наркомане комік! Чи ти справді думаєш, що тобі буде краще, якщо ти зануритися в цю бездонну прірву наркотиків? Це не виходить, нехай цей лев лишиться левом". Авдій підійшов до мене та відітнув мене зі світу наркотиків.
Та я повинен сказати, що він був правий. Ці наркотики - це не все в житті. Вони можуть зруйнувати все, що ти маєш. І навіть як комік наркоман, я повинен знати цю правду.Отже, дорогі друзі, нехай ця історія буде нагадуванням для вас - не втягуйтесь в бліскучі примари наркотичної залежності. Життя - це запах квітів, гучний сміх друзів та радість простих речей. Не витрачайте свої дні на гамання кристалів та боротьбу з левами. Ви заслуговуєте на краще, ви заслуговуєте на життя, яке переповнюється насолодою та щастям!
Так що, хлопці, забули про лева, закиньте свої закладки, віддайте бензу назад наркотикам і відправляйтесь гамати в своєму віртуальному світі. Бо тільки так ви можете знайти себе та своє щастя. Гарного всім дня, друзі!
Trip reports
Тред